І я серцем до нього...серцем до нього,
Не шукати біль, не ховати очей.
Зорі на небі - це зовсім нічого,
Коли від кохання втрачаєш себе.
Спільні наші ранки не повернуться,
Спільні наші ранки не загояться.
Світло гасне і порожня вулиця
Нагадає, що навколо коїться.
І я серцем до нього...серцем до нього,
Не шукати біль, не ховати очей.
Зорі на небі - це зовсім нічого,
Коли від кохання втрачаєш себе.
Серцем до нього...серцем до нього,
Стерти той сум, немов час не тече.
Але, напевно, ти вже не повернеш
той день, коли нас самоття омине.
Все побито всередині та все потрощено.
Милий, до тебе шлях мій скорочений.
Я відшукати намагалась оточення,
Але слова не зійдуться у речення.
Чуєш, тебе мені важко пробачити,
Я у минуле не хочу дивитися.
Робити вигляд, що немає значення,
Коли від тебе нікуди не дітися.
І я серцем до нього...серцем до нього,
Не шукати біль, не ховати очей.
Зорі на небі - це зовсім нічого,
Коли від кохання втрачаєш себе.
Серцем до нього...серцем до нього,
Стерти той сум, немов час не тече.
Але, напевно, ти вже не повернеш
той день, коли нас самоття омине.
Згадай, як лежали щасливі та прощені,
Та як хотілося падати глибоко,
Ми як самотні планети у просторі,
Що загубилися…
І я серцем до нього...серцем до нього,
Не шукати біль, не ховати очей.
Зорі на небі - це зовсім нічого,
Коли від кохання втрачаєш себе.
Серцем до нього...серцем до нього,
Стерти той сум, немов час не тече.
Але, напевно, ти вже не повернеш
той день, коли нас самоття омине.
І я серцем до нього...серцем до нього…
